Словарь української мови (1924)/покута
| ◀ покут | Словарь української мови П покута |
покутати ▶ |
|
Поку́та, ти, ж. 1) Покаяніе. Де гріх, там і покута. Ном. № 124. 2) Епитимія. Ти на мене накинеш покуту? — Які ж твої гріхи? ЗОЮР. I. 130.
| ◀ покут | Словарь української мови Борис Грінченко П покута |
покутати ▶ |
|
Словарь української мови — П
покута
Борис Грінченко
1924
Поку́та, ти, ж. 1) Покаяніе. Де гріх, там і покута. Ном. № 124. 2) Епитимія. Ти на мене накинеш покуту? — Які ж твої гріхи? ЗОЮР. I. 130.