Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/покутниця

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
покутниця
Берлін: Українське слово, 1924

Поку́тниця, ці, ж. Кающаяся, отбывающая покаяніе, эпитемію. К. МБ. XI. 157. Йди до тої покутниці, шо щиро покутуї, Богу сі молит. Гн. II. 98.