Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/покутувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
покутувати
Берлін: Українське слово, 1924

Поку́тувати, тую, єш, гл. Искупать грѣхъ, нести епитимію, каяться. Це тобі Бог присудив, щоб ти дев'ять літ покутував свою гордість. Рудч. Ск. II. 163. Ти ще будеш покутувать гріхи на сім світі. Шевч. 336.