Словарь української мови (1924)/покутувати
| ◀ покуття | Словарь української мови П покутувати |
покуть ▶ |
|
Поку́тувати, тую, єш, гл. Искупать грѣхъ, нести епитимію, каяться. Це тобі Бог присудив, щоб ти дев'ять літ покутував свою гордість. Рудч. Ск. II. 163. Ти ще будеш покутувать гріхи на сім світі. Шевч. 336.