Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/покійник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
покійник
Берлін: Українське слово, 1924

Покі́йник, ка, м. = Небіжчик. Там дзвонять по душі, там голосять по покійнику. Кв. Ум. Покі́йничок.