Словарь української мови (1924)/покійник

by Борис Грінченко

◀ покійний

Словарь української мови Борис Грінченко П покійник

покійниця ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Покі́йник, ка, м. = Небіжчик. Там дзвонять по душі, там голосять по покійнику. Кв. Ум. Покі́йничок.