Словарь української мови (1924)/поладити

by Борис Грінченко

◀ полад

Словарь української мови Борис Грінченко П поладити

поладитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пола́дити, джу, диш, гл. Починить; приготовить, смастерить. Ой як коні покую і як сани поладжу, то по твого біль поїду. Чуб. III. 370. Поладила якось драбину. Чуб. I. 6.