Словарь української мови (1924)/поле
| ◀ полаятися | Словарь української мови П поле |
полегкарь ▶ |
|
По́ле, ля, с. 1) Поле. В чистому полі да і пшениченьку поле. Мет. 101. Святий Юрій по полю ходить, хліб жито родить. Ном. № 433. В чистім полі край дороги висока могила. Мет. 97. 2) Фонъ (въ узорной ткани и пр.). Вас. 171. Чуб. VII. 426. 3) Полъ. А ворожка і каже: „Оже, бабо, на твої гроші ще одна твоя дитина женеться!“ — А киньте ж, — кажу, з якого поля: з жіночого, чи з мужичого? — „З мужичого“, — каже. Кобел. у. Ум. По́ленько. О. 1862. IV. 12. По́лечко. Маркев. 105. польце́. Зорати польце. Засіяв чоловік просом польце. О. 1862. VIII. 25.