Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/половіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
половіти
Берлін: Українське слово, 1924

Полові́ти, ві́ю, єш, гл. Желтѣть (о хлѣбахъ). Із-за гори вітер віє, жито половіє. Чуб. V. 169. Округи мене то жито половіє, а купка льону голубо цвіте. МВ. I. 14.