Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/половник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
половник
Берлін: Українське слово, 1924

Поло́вник, ка, м. 1) Закромъ для мякины. Угор. 2) Родъ хлѣва для мякины и пр. — иногда какъ часть клуни, иногда отдѣльно. Чуб. VII. 397. Лохв. у. Славяносерб. у. Въ Галиціи хлѣвъ, гдѣ зимой стоятъ овцы и телята. Фр. Пр. 136.