Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/полюбовник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
полюбовник
Берлін: Українське слово, 1924

Полюбо́вник, ка, м. Любовникъ. Сквир. у. Кому, красо, достанешся? Чи сотнику, чи полковнику, чи прежньому полюбовнику. Чуб. IV. 495. Ум. Полюбо́вничок.