Словарь української мови (1924)/полювати

by Борис Грінченко

◀ полювання

Словарь української мови Борис Грінченко П полювати

полюддя ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Полюва́ти, лю́ю, єш, гл. 1) Охотиться. Полювали вони, полювали цілий день і нічого не виполювали. Рудч. Ск. II. 75. 2) Имѣть желаніе къ случкѣ (о коровѣ). Бабо! а що це ви жито жарите? — Та тут, не вам кажучи, телиця полює. Ми вже й бугая до неї підпускали, так ні, не помага, знов полює та й полює. Лебед. у.