Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/полій

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
полій
Берлін: Українське слово, 1924

Полі́й, лія, м. 1) Вода поверхъ льда. Мнж. 189. Не можна річку переїхать: полій пішов по льоду. Новомоск. у. 3) Раст.: а) Mentha aquatica L. ЗЮЗО. I. 128; б) Mentha Pulegium L. ЗЮЗО. I. 128.