Словарь української мови (1924)/помийник

by Борис Грінченко

◀ помийний

Словарь української мови Борис Грінченко П помийник

помийниця ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Поми́йник, ка, м. Первоначально — человѣкъ, занимающійся выносомъ помоевъ, а затѣмъ всякій человѣкъ, занимающійся грязной работой; бранное слово. Лохв. у. Ти помийник жидівський. Гн. II. 70. 2) Собака, постоянно роющаяся въ помояхъ, любящая помои. Лохв. у.