Словарь української мови (1924)/поминати

by Борис Грінченко

◀ поминальниця

Словарь української мови Борис Грінченко П поминати

поминатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

I. Помина́ти, на́ю, єш, сов. в. пом'яну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Поминать, помянуть, упомянуть, назвать по имени. Хто мене пом'янув, щоб той не минув. Ном. 2) Поминать, помянуть (усопшаго). Чуб. V. 370. Хреста ніхто не поставить і не пом'яне. Шевч.

II. Помина́ти, на́ю, єш, сов. в. помину́ти, ну́, не́ш, гл. Проходить, проѣзжать, проѣхать и пр. мимо, миновать, минуть. Ми вже той хутір поминули. Зміев. у. Уже петрівочка поминає. Мил. 93.