Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/помитися

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
помитися
Берлін: Українське слово, 1924

Поми́тися, ми́юся, єшся, гл. Помыться. Чоловік той став просити вовка, щоб він позволив йому перед смертю помитися. Чуб. I. 52. Помыть голову. Згадай мене, ненько, в суботу пізненько, як дівчата помиються й плетуться дрібненько. Грин. III. 559.