Словарь української мови (1924)/помитися

by Борис Грінченко

◀ помити

Словарь української мови Борис Грінченко П помитися

помиток ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Поми́тися, ми́юся, єшся, гл. Помыться. Чоловік той став просити вовка, щоб він позволив йому перед смертю помитися. Чуб. I. 52. Помыть голову. Згадай мене, ненько, в суботу пізненько, як дівчата помиються й плетуться дрібненько. Грин. III. 559.