Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/помостити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
помостити
Берлін: Українське слово, 1924

Помости́ти, мощу́, стиш, гл. 1) Вымостить, настлать. Ми мости помостимо та й підемо гулять. Чуб. 2) Наложить, настлать. Прийшов у садок, помостив на деревині колючок і сів на їх. Рудч. Ск. I. 153. 3) Свить (гнѣздо). Не мости гніздечка й у лужечку, помости гніздечко й у садочку. Чуб. V. 850.