Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/помотати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
помотати
Берлін: Українське слово, 1924

Помота́ти, та́ю, єш, гл. Смотать (во множествѣ). На́ тобі на дві мички прядіва, щоб ти і зом'яла, і спряла й помотала. Рудч. Ск. II. 44.