Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/помотайло

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
помотайло
Берлін: Українське слово, 1924

Помота́йло, ла, с. Первоначальное значеніе: тотъ, кто мотаетъ, наматываетъ. Встрѣчено въ сказкѣ, гдѣ помотайлом въ шутку названъ человѣкъ, учившій женщину прясть, мотать и пр. Мнж. 100.