Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/помулити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
помулити
Берлін: Українське слово, 1924

Пому́лити, лю, лиш, гл. 1) Давить, жать нѣкоторое время. 2) Натереть (ногу сапогомъ и пр. — во множествѣ).