Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/помізчити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
помізчити
Берлін: Українське слово, 1924

Помізчи́ти, чу́, чи́ш, гл. Разбить въ дребезги. Потрощив, помізчив геть ті горшки. Драг. 209.