Словарь української мови (1924)/помік
Зовнішній вигляд
◀ помізчити | Словарь української мови П помік |
помілко ▶ |
|
По́мік, моку, м. Конопля, намоченная въ рѣкѣ. Старшина звелів помоки повитягати з річки, а то чийсь помік один зостався. Волч. у.