Словарь української мови (1924)/помішати

by Борис Грінченко

◀ помічниця

Словарь української мови Борис Грінченко П помішати

помішатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Поміша́ти, ша́ю, єш, гл. 1) Помѣшать. Борщ каже: „помішай мене!“. Чуб. III. 58. 2) Смѣшать. З хатами помішані якісь хлівці, якісь загороди. Левиц. I. 90.