Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/понабурковувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
понабурковувати
Берлін: Українське слово, 1924

Понабурко́вувати, вую, єш, гл. Намести снѣгу. Он дивись, як понабурковувало коло хати. Екатериносл. у. Слов. Д. Эварн.