Словарь української мови (1924)/понабурковувати
Зовнішній вигляд
◀ понабудовувати | Словарь української мови П понабурковувати |
понаважувати ▶ |
|
Понабурко́вувати, вую, єш, гл. Намести снѣгу. Он дивись, як понабурковувало коло хати. Екатериносл. у. Слов. Д. Эварн.