Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/понаводити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
понаводити
Берлін: Українське слово, 1924

Понаво́дити, джу, диш, гл. Навести (многихъ). Е, та ти тут не один, з тобою ще якісь п'яниці, понаводив уже! Чуб. I. 153.