Словарь української мови (1924)/понавчати
| ◀ понаврочувати | Словарь української мови П понавчати |
понавчатися ▶ |
|
Понавча́ти, ча́ю, єш, гл. Научить (многихъ или многому). Він і сам читати вміє і дітей усіх понавчав. Пирят. у.
| ◀ понаврочувати | Словарь української мови Борис Грінченко П понавчати |
понавчатися ▶ |
|
Словарь української мови — П
понавчати
Борис Грінченко
1924
Понавча́ти, ча́ю, єш, гл. Научить (многихъ или многому). Він і сам читати вміє і дітей усіх понавчав. Пирят. у.