Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/понагортати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
понагортати
Берлін: Українське слово, 1924

Понагорта́ти, та́ю, єш, гл. Нагресть (во множествѣ). Люде, що та мурашня, купки собі понагортали і живуть. Св. Л. 213.