Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/поназдирати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
поназдирати
Берлін: Українське слово, 1924

Поназдира́ти, ра́ю, єш, гл. Надрать (во множествѣ). З ляхів козаки поназдирали. К. Хм. 60.