Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/поналякувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
поналякувати
Берлін: Українське слово, 1924

Поналя́кувати, кую, єш, гл. Напугать (многихъ). Вони своїх дітей дуже поналякували то циганами, то дідом з торбою. Богодух. у.