Словарь української мови (1924)/понапасати
| ◀ понапалювати | Словарь української мови П понапасати |
понапаскуджувати ▶ |
|
Понапаса́ти, са́ю, єш, гл. Напасти (многихъ). Скотину за ніч так понапасав, що боки повирівнюються. Г. Барв. 195.
| ◀ понапалювати | Словарь української мови Борис Грінченко П понапасати |
понапаскуджувати ▶ |
|
Словарь української мови — П
понапасати
Борис Грінченко
1924
Понапаса́ти, са́ю, єш, гл. Напасти (многихъ). Скотину за ніч так понапасав, що боки повирівнюються. Г. Барв. 195.