Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/понаплітати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
понаплітати
Берлін: Українське слово, 1924

Понапліта́ти, та́ю, єш, гл. Наплесть (во множествѣ).