Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/понапускати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
понапускати
Берлін: Українське слово, 1924

Понапуска́ти, ка́ю, єш, гл. Напустить. І щук звелів у став понапускати. Гліб. 42. Сякий-такий бродяг понапускав. Чуб. II. 330.