Словарь української мови (1924)/понапікати

by Борис Грінченко

◀ понаписувати

Словарь української мови Борис Грінченко П понапікати

понапікувати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Понапіка́ти, ка́ю, єш, гл. Напечь. Всього понапикано. Мнж. 130. Вона заходилась, понапікала хліба. Грин. II. 85. Мати понапікала й понаварювала. Левиц. Пов. 154.