Словарь української мови (1924)/понапікувати

by Борис Грінченко

◀ понапікати

Словарь української мови Борис Грінченко П понапікувати

понаплакуватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Понапі́кувати, кую, єш, гл. = Понапікати. Сим. 209. Маркев. 71. Я понапікував, понаварював, а вони прийшли, повиїдали. Чуб. III. 73.