Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/понаставати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
понаставати
Берлін: Українське слово, 1924

Понастава́ти, стаємо́, єте́, гл. Настать, наступить (во множествѣ). Злі ґаздове понаставали. Левиц. Світ. 12.