Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/понасікати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
понасікати
Берлін: Українське слово, 1924

Понасіка́ти, ка́ю, єш, гл. Насѣчь, нарубить (во множествѣ).