Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/понатоптувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
понатоптувати
Берлін: Українське слово, 1924

Понато́птувати, тую, єш, гл. 1) Натоптать (ногами грязь во многихъ мѣстахъ). 2) Набить плотно (во множествѣ).