Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/понаточувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
понаточувати
Берлін: Українське слово, 1924

Понато́чувати, чую, єш, гл. То-же, что и наточити, но во множествѣ.