Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/поначіплювати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
поначіплювати
Берлін: Українське слово, 1924

Поначі́плювати, люю, єш, гл. Нацѣпить (во множествѣ). Ти тільки придивись, чого вони поначіплювали на себе. Левиц. Пов. 143. Поначіплювано густо струни золотії. К. МБ. 141.