Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/понащіплювати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
понащіплювати
Берлін: Українське слово, 1924

Понащі́плювати, люю, єш, гл. Привить (во множествѣ). Він, покійник, і яблук, і груш понащіплював. Богодух. у.