Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/понащулювати

Додати посилання
Матеріал з Вікіджерел
◀ понащіплювати Словарь української мови
Борис Грінченко
П
понащулювати 		поневільний ▶
Берлін: Українське слово, 1924

Понащу́лювати, люю, єш, гл. Насторожить (во множествѣ). Коні понащулювали вуха.

Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Словарь_української_мови_(1924)/понащулювати&oldid=519572