Словарь української мови (1924)/поневільний
Зовнішній вигляд
◀ понащулювати | Словарь української мови П поневільний |
поневірнити ▶ |
|
Поневі́льний, а, е. Насильственный, принудительный. Там на горі церковця стояла, там дівчина поневільний шлюб брала. Гол. I. 203.