Словарь української мови (1924)/понехати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
понехати
Берлін: Українське слово, 1924

Понеха́ти, ха́ю, єш, гл. Оставить безъ вниманія, бросить. Мене понехав ту самісіньку одну в пустці. Гн. II. 24. А як мені буде гірко, я вас понехаю. Гол. IV. 461. Ой вже ж очі надивилися, та вже понехали. Гол. I. 256.