Словарь української мови (1924)/понехтувати
| ◀ понехаяти | Словарь української мови П понехтувати |
понивати ▶ |
|
Поне́хтувати, тую, єш, гл. 1) Пренебречь. 2) Испортить, попортить; причинить вредъ. Як нап'ється, то сорочки рве, горшки б'є, сказано, що на очі натрапиться, усе понехтує. Черниг. г. От падлючні діти — понехтували хлоп'я: як побили. Зміев. у.