Словарь української мови (1924)/понивати
| ◀ понехтувати | Словарь української мови П понивати |
понидіти ▶ |
|
Понива́ти, ва́ю, єш, сов. в. пони́ти, ни́ю, єш, гл. Изнывать, изныть. Ниє серце, ниє-пониває. Грин. III. 295. Важко їй було той вечір перший дома, без людей, без гомону людського понивати. МВ. (О. 1862. I. 99). Болять карі очі, серденько понило; як не бачу миленького, і діло не мило. Чуб. V. 293. Болить, болить головонька і тіло понило. Мет. 41.