Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/понидіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
понидіти
Берлін: Українське слово, 1924

Пони́діти, діємо, єте, гл. Заскучать, изныть (о многихъ). Мир. ХРВ. 86. Ідіть квашу варіть, а то ви пониділи. Ном. № 12622. Да вже ж ми пониділи, світонька не виділи, поведіте танцювати, будемо розглядати. Рк. Макс.