Словарь української мови (1924)/понова
Зовнішній вигляд
◀ поніячитися | Словарь української мови П понова |
поновини ▶ |
|
Поно́ва, ви, ж. 1) У охотниковъ: слѣдъ на свѣжемъ снѣгу. 2) ? Що ж з того, що бджола кинулась на гречку, а понови таки немаєть.