Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/понова

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
понова
Берлін: Українське слово, 1924

Поно́ва, ви, ж. 1) У охотниковъ: слѣдъ на свѣжемъ снѣгу. 2) ? Що ж з того, що бджола кинулась на гречку, а понови таки немаєть.