Словарь української мови (1924)/поновляти

by Борис Грінченко

◀ поновлення

Словарь української мови Борис Грінченко П поновляти

поновлятися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Поновля́ти, ля́ю, єш, сов. в. понови́ти, влю́, виш, гл. 1) Возобновлять, возобновить, 2) Обновлять, обновить. К. МХ. 45. К. ХП. 12. Тогді б ми тінь Олега звеселили і щит його на брамі поновили. К. Бай. 85. Нумо слово рятувать, славу предків поновлять. К. Дз. 106.