Словарь української мови (1924)/поноченький
Зовнішній вигляд
◀ поноситися | Словарь української мови П поноченький |
поноченько ▶ |
|
Поноче́нький, а, е. Темный, лишенный свѣта. Скидай сорочку не там, де видко, а на поноченькому. Константиногр. у.