Словарь української мови (1924)/поноченько

by Борис Грінченко

◀ поноченький

Словарь української мови Борис Грінченко П поноченько

поночі ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Поноче́нько, нар. Довольно темно. Поноченько тоді вже було, не зовсім і видко — не можно і розібрать — що воно. Екатериносл. у. Уже стало поноченько добре, як ми верталися з поля. Волч. у.