Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/понудити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
понудити
Берлін: Українське слово, 1924

Понуди́ти, джу́, диш, гл. Истомить (многихъ). Ой ходила та блудила, діток понудила. Мет. 243.