Словарь української мови (1924)/понурий

by Борис Грінченко

◀ понура

Словарь української мови Борис Грінченко П понурий

понуристий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пону́рий, а, е. 1) Смотрящій внизъ. Понура свиня глибоко корінь копає. Ном. 2) Угрюмый, мрачный. Думи мої молодії, понурії діти. Шевч. Понурі думки. К. Іов. 10.